Артикуляція

 Терміном артикуляція (лат. "розчленування") називають творення звуків органами мовленнєвого апарату. На відміну від звуків тварин, людське мовлення можна розчлену­вати, тобто виокремити кожен звук. Першорядна вимога до ар­тикуляції — її чіткість, виразність. Якнайвиразніше треба ар­тикулювати звуки, виступаючи перед аудиторією.

Для виразності є окремий термін — дикція (лат. "вимова"). Цим словом називають також манеру вимовляння звуків. Це як почерк, що у двох людей може бути однаково чіт­ким, розбірливим, але відрізнятися манерою написання літер.

Артикуляція (утворення) звуків починається на середньому поверсі апарату мовлення. Ним є верхня розширена частина дихального горла. У ній розміщений голосовий апарат — дві голосові зв’язки, що являють собою еластичні м’язи, розташовані впоперек гортані. Голосові зв’язки можуть змінювати свою конфігурацію, а також напружуватись і розслаблюватись. Коли вони напружені, поштовх видихуваного повітря спричиняє їх коливання. Ці коливання передаються повітряному струменеві, що проходить між голосовими зв’язками (через голосову щілину). Отже, видихуваний повітряний струмінь, беззвучний у трахеї, стає в гортані носієм голосу. Цей голос ще нечленороздільний, він є одноманітним звучанням, яке набуває членороздільності на верхньому поверсі апарату мовлення — у надгортанних порожнинах. Ритмічні голосові коливання (тон) служать для формування у надгортанних порожнинах голосних звуків, а також сонорних і дзвінких приголосних. При утворенні глухих приголосних голосові зв’язки розслаблені і звукових коливань не утворюють. Отже, глухі приголосні, на відміну від усіх інших звуків, цілком творяться на верхньому поверсі апарату мовлення, без участі середнього поверху, і тому складаються тільки з шуму — неритмічних звукових коливань, породжуваних у надгортанних порожнинах.

Етапи артикуляції:

·         приступ (Екскурсія) — підготовка апарату мовлення до вимови звука;

·         витримка (експозиція) — вимова звука зі збереженням відповідного положення органів;

·         відступ (рекурсія) — закінчення вимови звука, при якому органи мовлення змінюють своє розташування для творення наступного звука або переходять у стан спокою [8].

   Таким чином, артикуляція – система положень, рухів та дій рухливих частин мовного апарату, за допомогою якої утворюється членороздільна, чітка вимова звуків у мовлинєвому потоці.

     Творення людиною будь – якого звуку відбувається лише за умови певного положення язика, губів, нижньої щелепи, гортані тощо. Напевне, тому артикуляцію розглядають ще і як спосіб вимовляння мовцями всіх звуків у процесі мовлення, і як передумову правильного звукотворення. Це цілком справедливо, але потрібно б було розмежувати деякі поняття задля того, щоб уникнути плутанини. Так, відразу слід звернути увагу на те, що артикуляція і вимова не є те саме, оскільки вимова, окрім артикуляції, містить у собі щей нормативність власне вимови, наголошення (орфоепії).